Тема : Екскурсія
в шкільну кімнату - музей «Світлиця» Інтер'єр української хати
Мета : провести екскурсію в кімнату – світлицю,
ознайомити учнів з елементами інтер’єру традиційної української хати,
традиціями , що з ними пов’язані, пригадати традиції українців.
Екскурсію
проводять дівчата – старшокласниці, вдягнуті в вишиті сорочки, спідниці, фартушки,
на головах – віночки чи хустки «під молодичку»
Хід заходу
Ведучий: Українська хата –
колиска нашого народу. В ній
знайшли яскравий вияв спадковість традицій, естетичні засади, доцільність і
соціальна зумовленість. Олександр Довженко так писав про українську хату: «…біла, з теплою солом’яною стріхою, порослою зеленим
оксамитовим мохом, архітектурна праматір пристановища людського. Незамкнена,
повсякчас відкрита для всіх , без стуку в двері, без «можна ?» і без «увійдіть», житло просте, як добре слово, й
законне, немовби створили його не людські руки, а сама природа, немовби зросло воно,
як плід, серед зелені і квітів»
Ведучий: Основним типом традиційного житла була хата. Це затишна,
найчастіше білена зовні і всередині будівля під солом’яним дахом . План хати
був надзвичайно простим. Це переважно, витягнутий прямокутник у співвідношенні
1:1,5 чи 1:2.
Ведучий:
Найбільш поширений типом житла в Україні була хата з одним житловим приміщенням.
Двокамерне житло складалося з кімнати та неопалюваних сіней і було
поширене в ХІХ аж до початку ХХ ст. Трикамерне
селянське житло набуло масового
поширення в кінці ХІХ на початку ХХ ст. така хата складалася з житлового приміщення,
сіней і комори .
Ведучий: З розвитком міст , промисловості на початку ХХ
ст. з'являється новий тип трьохкамерного
житла. Це був будинок із двома житловими кімнатами, одне з них було основною
кімнатою, друге використовувалося як святкове приміщення. На Львівщині найбільш
поширеним був варіант « хата через сіни», тобто житлові приміщення
розташовувалися по обидва боки сіней.
Ведучий:Народне житло цікаве не тільки за формою, але й щодо
внутрішнього змісту. Кожний предмет у ньому, крім практичного призначення, мав
ще й свій духовний образ. Завдяки цьому хата для сім'ї була всім : і храмом , і
рідним краєм , і батьківщиною, і матір’ю.
Ведучий : Звернемо увагу на внутрішній інтер'єр української хати. Праворуч від
входу ( показує на піч ) будували піч. Піч була обернена своїм отвором до вікон.
Вікна були невеликими. Ввечері хату освітлювали скіпою і каганцем – глиняною
мисочкою, в яку наливали баранячий чи коров’ячий жир і встромляли гніт з товстих
ниток – валу. Гніт підпалювали. У печі розводили вогонь, за допомогою якого
готували їжу та зігрівали житло .
Біля печі збиралися члени родини, сусіди
вели оповіді про минуле, складали плани на майбутнє.
Ведучий: До печі українці ставилися з великою повагою і
шаною. Піч була родинним вогнищем,
вогонь в печі вважався священним: господиня ставилася до нього лагідно, з
повагою, про вогонь не можна було говорити погано, не можна плювати у вогонь,
кидати нечисте, з вогнем не можна бавитися, тому українська піч була завжди
вибілена, чиста. Декотрі господині розмальовували піч візерунками.
(Показує рукою)Під піччю стоять предмети домашнього
вжитку: діжа, маслиця, горщики. Між дверима і піччю стояли кочерга, рогач,
коцюба, хлібна лопата.
Ведучий: З піччю пов’язано багато звичаїв. Зокрема , обряд
сватання супроводжувався так званим «колупанням» печі майбутньої нареченої (
вона , ніби , благала захисту в печі).
Інший звичай стосується вдалої торгівлі : щоб торгівля була вдалою,
кошик з товаром ставили на припічок.
А ще , коли
випікали хліб в печі, то всіх зганяли з печі, наказували не грюкати, не
галасувати. Це робили для того, щоб не тривожити піч, в якій випікався хліб.
Ведучий: за піччю
розташовувалося місце де спали діти і старші члени сім'ї. Вздовж стіни від печі до вікон розміщувалися широкі лави, полики. Згодом полики стали
звичними для нас ліжками. Над полом підвішували дитячу колиску.
Ведучий: Над ліжком набивали дерев’яні жердки, на яких
розвішували одяг , рушники. Саме ліжко
застеляли покривалом чи коцом. Поверх клали подушки великі і маленькі. На свята
ліжко покривали святковим покривалом, а подушки вдягали у вишиті наволочки.
Ведучий: По діагоналі від печі розташовувався парадний кут –
покуть, в якому розміщували ікони - образи, прикрашені тканими чи вишитими
рушниками, цілющим зіллям і квітами, вивішували лампадку. Рушник , яким
прикрашали покуття зазвичай був більшим , ніж інші рушники. Найчастіше на
іконах зображували Ісуса Христа , Богоматір, святого Миколая. Вже в ХХ ст. тут
розміщували портрети Т. Шевченка та І. Франка.
Ведучий: Під покуттю вздовж стіни з вікнами ставили стіл (
показує рукою). Біля столу ставили довгу дерев’яну лаву. Лави на свята
прикривали домотканими покривалами , які називали – рядно , верет , коц. Лава з
спинкою називалася бамбетель чи лава –
диван.
Ведучий: Столи в селянській хаті були великими, бо родини були
великими. Великий стіл уособлював в собі єдність, родинну міцність, злагоду. Зі
столом пов’язані деякі обряди. Наприклад, першим до столу міг сідати лише
батько, першим брав страву, після цього їсти могли інші члени сім'ї.
Ще є інший звичай:після закінчення будівництва хати
першим до неї вносили стіл і клали на нього хліб. А ще обов’язковим вважалося
залишати стіл у проданій хаті новим господарям.
Особливого значення стіл набирав на святий вечір. На
нього клали сіно, засте Ведучий:ляли
святковою скатертиною – обрусом, зверху клали сіль , хліб, бо це , на думку
наших предків мало б забезпечити достаток. Наставляли 12 страв на кутках столу
клали часник, який мав охороняти членів родини від хвороб на столі обов’язковим
був дідух – плетене з колосків пшениці ,
жита, вівса деревце, який уособлював майбутній врожай.
На Великдень на
стіл клали крашанки , писанки, паски, святкові страви .
Ведучий: Зі столом пов’язані також певні заборони:
Стіл мав бути
завжди накритий , щоб життя не було голе,
на стіл не можна класти шапки, не можна сідати, бо це
місце бога - хліба.
Існувала приказка «не сідай на стіл, бо обсипе
чиряками» чи «не клади на стіл ключі , бо сварка буде»,
Не можна сідати за стіл у шапці, бо стіл – це пристол.
Ведучий: Не годиться стукати по столу ложкою або ножем, бо
буде сварка.
Не можна пригощати на незастеленому столі, особливо
дівчину, бо чоловік її буде лисим.
Не можна сідати на стіл, бо, коли буде весілля,
коровай трісне.
Не можна сідати їсти на куток стола, бо не вийдеш
заміж (не оженишся).
Не годиться класти ключі на столі, бо будеш забувати.
Ведучий: Мисник
розміщувався праворуч від входу. Це була відкрита дерев’яна шафка з полицями, де розміщувався
посуд : тарілки , горнятка. Така шафка
могла бути прикрашена різьбленими елементами, розписами. Нижня частина могла мати дверки . Мисник сьогодні
це - буфет, креденс , сервант.
Ведучий: Ще одним
елементом інтер’єру була скриня. Спочатку скрині були великими з рівною кришкою і виконували роль стола. Згодом
скрині почали використовувати жінки для зберігання одягу та різних
цінних речей.
Ведучий: Кожна дівчина мала скриню, сюди складала одяг, вінок,
рушники, прикраси. Ніхто не мав права зазирати до скрині. Вона залишалася
власністю дівчини , а потім жінки на все життя. У спадок вона могла перейти
лише після смерті. Скрині ставили біля столу, вони виконували роль лави. Вони могли бути оздоблені різьбою, малюнками.
Ведучий: Скриня
була символом майбутньої нової сім'ї. Молода дружина вивозила скриню з рідної хати, як
частину родового вогнища, як придане. Віко – кришка скрині могли мати форму
двосхилого даху чи мали плоске віко. З кінця ХІХ ст. набули поширення скрині з
напівкруглим віком , називалися вони – куфри,( показує ) які були огранені стрічками профільованої бляхи.
Ведучий: Українська хата уособлювала певний світ українців. В
українській хаті було все , і родинне вогнище – піч , і багатство
розмальованого посуду і був присутнім
Бог у покутті, і були душевні розмови і пахло смачним хлібом. Тут було затишно
і тепло , як біля рідної мами.
Шануймо рідну хату , шануймо своє минуле, бережімо
реліквії наших родин - вишиті рушники і
сорочки, святі ікони .
Ведучий: А зараз
проведемо невеличку вікторину на знання
українських традицій
Почнемо з
відгадування загадок:
1.Ходить, ходить, а в хату не заходить.(Двері)
2.В куті стою я ніч і день, з місця
не рушусь, мов той пень; взимку мене обіймають, влітку забувають.(Піч)
3.Б'ють мене ціпами,Ріжуть мене ножами. За те мене так
гублять,Бо всі мене люблять.(Хліб)
4.Людей годую, сама голодна. Часом гаряча, часом
холодна.(Ложка, тарілка)
А тепер запитання на
знання українських традицій :
1.
Що святкують на
Різдво ? народження Христа
2.
Як називаються
різдвяні пісні? Колядки
3.
Скільки є страв
на різдвяному столі? 12
4.
Що ми святкуємо на Великдень? Воскресіння
Христа
5.
Як називаються
розмальовані яйця? Писанки , крапанки , крашанки
6.
Який предмет
першим вносили в хату після закінчення будівництва? Стіл
7.
Який кут хати
вважався найголовнішим ? покуть
8.
Чому стіл завжди
мав бути накритий скатертиною? Щоб життя не було голим
9.
Як називалися полиці для посуду ? мисник
10. Як опалювалася
хата? За допомогою печі
11. Як
освітлювалася хата ? за допомогою каганця
12. Які ікони були в українській хаті? Ісуса Христа ,
Богоматері , Миколая тощо
13. Які прикраси мали жінки ? коралі ,ґердани , сережки , дукачі, хрести
14. Який посуд розміщувався в миснику?